Книга / твір

— Насамперед це був День перемир'я. Тепер День ветеранів. — Це тебе засмутило? — спитала вона. — Це така біса дешевка, так біса для Америки, — сказав я. — Раніше це був день пам'яті жертв першої світової війни, але живі не змогли втриматись, щоб не заграбастити його, бажаючи приписати собі славу загиблих. Так типово, так типово. Як тільки в цій країні з'являється щось гідне, його рвуть на шматки і кидають натовпу. — Ти ненавидиш Америку, га? — Це так само безглуздо, як і любити її, — сказав я. — Я не можу відчувати до неї жодних почуттів, бо нерухомість мене не цікавить.

Є речі, які намертво врізаються на згадку ; вони присмоктуються до людини, як злісні п'явки, яких не віддерти жодними силами.

Ви можете думати про відьом що завгодно, але передусім вони цінували практичність.

Самостійно приймати рішення, звичайно, цікаво і почесно, але іноді це моторошно вимотує.

Я молився, щоб вона не могла жити без мене.

Боги покарали його не за вбивство, і не за те, що він подав королеві страву з власного сина - людина має право помститися. Але він убив гостя під своїм дахом, а боги цього не прощають.

- Ви чули, як не пощастило письменнику N.? - Запитали у Раневської. - Ні, а що з ним трапилося? - Він упав і зламав праву ногу. - Справді, не пощастило. Чим же він тепер писатиме?

Коли я трохи підріс, батьки видали мені першу бібліотечну картку. Здається, бібліотека була на 85-й вулиці, на чужій землі. Я одразу попросив у бібліотекаря щось про зірки. Вона принесла альбом фотографій чоловіків та жінок з іменами на кшталт Кларк Гейбл та Джин Харлоу. Я висловив невдоволення, і вона, посміхнувшись (через мені тоді незрозумілу), знайшла іншу, правильну книгу.

Жінки для того й існують, щоб м'якше робити чоловіків.

Щоб залишатися собою ми повинні мати: володіти історією свого життя, пам'ятати свою внутрішню драму, свою розповідь. Для збереження особистості людині необхідна безперервність внутрішнього життя.