Книга / твір

Де є життя, там є і надія. Моя надія спалахнула як свічка у темряві.

Кожна дитина народжується зі стиснутими кулаками, вірячи, що вона несе скарб — а його кулаки порожні. І всі вмирають із відкритими долонями. Все, чим ви користуєтеся, належить світові. І прийде день, коли ви будете повинні залишити тут все, ви нічого не в змозі взяти з собою.

Достатньо добре подумати, і все вийде.

Хто не вміє вдавати, той не вміє і царювати.

«Палицями та камінням можна поламати мені кістки», як співається у дитячій пісеньці... Але якщо хочете завдати комусь по—справжньому глибоку рану, скористайтеся словами.

Вічний вибір. Іноді ти робиш його так швидко, що не розумієш серйозності наслідків. Але потім все стає очевидним — великі червоні плями, на кшталт дорожніх знаків на пройденому шляху.

Чоловік стає злим у двох випадках: коли голодний і принижений, а жінка лише в одному: коли не має любові.

Кімната в мене справді брудна. Її можна назвати«Урбанізація» або«Майбутнє Землі» та проводити за нею дослідження.

Людина, яка привласнила собі те, що їй не належить, завжди боятиметься, що в неї це заберуть.

У поїзда погана пам'ять, він все залишає позаду... Як і пам'ять, поїзд приходить і йде. І він може повернути вам усе те, що ви залишили за багато років тому.