Книга / твір

Кожен отримує власний досвід, який є йому єдино вірною школою.

Насолода має одну важливу гідність: на відміну від щастя, вона існує.

На землі після спекотного літа цвіла осінь: дерева вкрилися різнобарвним убором, одягнулися у жовте та помаранчеве. Листя вмирало велично, ніби яскравим кольором в останні миті життя дякували сонцю і віддавали йому належне за свою пишність.

Душа людини — святиня, яку ніхто не має права втоптувати у багнюку. Найстрашніша мука на світі — безсилля, тіло, що зжирає після того, як над душею поглумилися.

Моє заміжжя та власність залежать від волі дядька, але мої почуття належать мені, і ніхто не може наказати, якими вони мають бути.

Де є життя, там є і надія. Моя надія спалахнула як свічка у темряві.

Кожна дитина народжується зі стиснутими кулаками, вірячи, що вона несе скарб — а його кулаки порожні. І всі вмирають із відкритими долонями. Все, чим ви користуєтеся, належить світові. І прийде день, коли ви будете повинні залишити тут все, ви нічого не в змозі взяти з собою.

Достатньо добре подумати, і все вийде.

Хто не вміє вдавати, той не вміє і царювати.

«Палицями та камінням можна поламати мені кістки», як співається у дитячій пісеньці... Але якщо хочете завдати комусь по—справжньому глибоку рану, скористайтеся словами.