Книга / твір

Адреналін захльостував мене, і я не відчувала болю від ампутації душі.

Людина найбільше боїться того, що не може побачити.

І кожна думка була його думка, і кожне почуття його почуття. Я тоді ще не знала, що це кохання, я думала, що це так завжди може бути, що так задарма дається це почуття.

Доля – це щось подібне до географічної карти, яка видається кожній людині спочатку, при народженні. А життя – це маршрут. Пункт призначення один, єдиний, але прийти до нього можна різними стежками, що називається, імпровізуй, але пам'ятай про мету.

Хіба ви не допускаєте любові, заснованої на єдності ідеалів, на духовному спорідненості? — Духовна спорідненість! Єдність ідеалів! Але в такому разі, навіщо спати разом?

Той, чиє обличчя не сяє світлом, ніколи не стане зіркою.

Немає такої провини, яка б не супроводжувалася докорами совісті.

Над дурними людьми не треба сміятися, треба вміти користуватися їхніми слабкостями.

Подумайте про все це, а потім погляньте на нашу зелену, добру, смирну землю — порівняйте їх, море і землю, чи не помічаєте ви тут дивної схожості з тим, що всередині вас? Бо як страшний океан з усіх боків оточує квітучу землю, так і в душі у людини є свій Таїті, свій острівець радості та спокою, а навколо нього вирують численні страхи невідомого життя. Упаси тебе бог, людина! Не здумай покинути цей острів і пуститись у плавання. Повернення не буде.

Яка в людини філософія, така і життя. Як постеліш, так і виспишся.