Книга / твір

Мені здавалося, що навіть небо плаче, заглядаючи у вікно моєї кімнати.

Він продовжив: — А я придивлявся до вас. Не стану ходити навколо та навколо і скажу навпростець. Ми сидимо на цій веранді не перший місяць. А отже, давно знаємо одне одного. Звичайно, ви на цілих 15 років молодші, але хіба це перешкода нашій заручин, як ви вважаєте?

— Може, ти просто не любиш дітей? — Цілком можливо. Як і багато людей, які навіть не замислюються, чи потрібні їм діти. Більшість взагалі треба було б позбавити батьківських прав.

У розлуці з коханим старіють швидко.

Якби всі ми знали все те, що йдеться про всіх нас, ніхто б ні з ким не розмовляв.

Чи є у світі інший героїзм, крім героїзму слабких?

Ви тільки й бачите, що дерево у світлі ліхтаря. Чи настане той день, коли ви побачите нарешті ліхтар у світлі дерева?

— Випрямлячі там, тумби різні, — говорив Хлєбовводов, — це нам товариш віро все досить добре пояснив. Одного він нам не пояснив: фактів нам не пояснив. А є незаперечний факт, що коли ставиш питання, то отримуєш відразу відповідь. В письмовому вигляді. І навіть коли не їй, а комусь іншому ставиш питання, все одно назад же отримуєш відповідь. А ви кажете, товаришу вріо, нічого непоясненого немає. Не сходяться у вас кінці з кінцями. Незрозуміло нам, що ж говорить з цього приводу наука. Наука в моєму обличчі втратила мову . Хлібівводів мене вбив, зарізав він мене, убив і в землю закопав.

Щасливим є той, хто в чорні дні збереже чистоту серця.

– Коли? – хрипко спитав він. — Завтра. У Тінистому Каньйоні. Хлопець проковтнув, і я бачила, як сильно його зачепило це зізнання, але він намагався не подати виду: — Гаразд. Я видала звук, частково схожий на сміх і частково на схлип. — Тільки ти міг дізнатися про неминучу смерть і сказати на це«гаразд».