Книга / твір

Старий ще не історичний.

У глибинах твоєї істоти є розуміння того, що добро в одному випадку може стати злом в іншому.

Якщо людині дати все, про що вона мріє, — одразу, раптово, ні за що, то вона напевно зариє це і воліє мріяти заново. Здійснені мрії — це глухий кут, начебто глухої стіни в дальній частині магазину. Назад йти – нудно, вперед йти – нікуди.

Вихованням моїм ніхто особливо не займався, тож головним моїм вихователем можу вважати книжкову шафу.

— А як це померти? Ось ти кажеш — смерть. Що це, якесь почуття? — Так. Для тих, хто залишився жити, так. І дуже неприємне.

А я не маю слабких місць. Я маю дар повної непрошибаності.

Ми бачимо те, що хочеться. Ми бачимо лише себе самих.

Спочатку ти мовчиш, бо придумав причину образитися... Потім незручно порушити мовчання. А потім, коли вже все вже забудеться, ми просто забудемо мову, якою розуміли один одного...

Це велика перевага — бути тверезою, коли всі п'яні навколо. Не наговориш зайвого, а головне, якщо заманеться щось собі дозволити, зумієш вибрати час, коли ніхто вже нічого не помічає або всім начхати.

Одне з найбільш захоплюючих видовищ на світі — дивитися, як працює Майстер, і не має значення, чим саме він займається. Пише картину, рубає м'ясо, чистить черевики — не має значення. Коли людина виконує справу, заради якої народилася на світ, вона чудова.