Книга / твір

Мріяли про збереження миру в усьому світі, а закінчили світову війну.

Високо—високо, вище за гори, нижче зірок, над річкою, над ставком, над дорогою летіла Сесі. Невидима, як юні весняні вітри, свіжа, як дихання конюшини на сутінкових луках... Вона ширяла в горлинках, м'яких, як білий горностай, відпочивала в деревах і жила в квітах, відлітаючи з пелюстками від найлегшого подиху. Вона сиділа в прохолодній, як м'ята, лимонно—зеленій поряд із блискучою калюжею. Вона бігла в кудлатому псі і голосно гавкала, щоб почути, як між коморами вдалині метається луна. Вона жила в ніжній квітневій траві, у чистій, як сльоза, волозі, яка випаровувалась із пахнучого мускусом грунту.

Марнославні люди глухі до всього, крім похвал.

Істина не просто перебуває у вині, вона ще й виходить часом назовні!

Не можна виявити слабкість. Інакше допомоги не чекай. Жалюгідним виглядом нікого не здивуєш. А ось стійкість часто викликає захоплення.

Ми подивилися один одному в очі. Наші обличчя були так близько — за якихось два дюйми. Я почував себе дивно, ніби серце намагалося вискочити з грудей.

Нещастя приносить не дзеркало, що тріснуло, а тріснули мізки.

— Сьогодні б ти його все одно не отримала, навіть якби дуже захотіла, — відповіла Корольова. — Правило у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра! — Але ж завтра колись буде сьогодні! — Ні ніколи! _ Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися ранком і сказати:«Ну, ось, зараз, нарешті, завтра»? — Нічого не розумію, — сказала Аліса. — Все це так заплутано! — Просто ти не звикла жити у зворотній бік, — добродушно пояснила Корольова. — Спочатку у всіх трохи паморочиться в голові…

Написати просто – це найважче.

Вона – Примара. Єдиний закон, якому вона підпорядковується, — це закон всесвітнього тяжіння, та й то не завжди.