Книга / твір

Любити всією душею — дуже великий ризик.

Поет подібний до лівкою, тендітного й запашного, що чіпляється за гранітну скелю і просить не стільки землі, скільки сонця.

Зараз вони припаялися один до одного обручками, а коли скінчиться ця хімія, підуть шукати ножівку.

З віком кожен набуває того вигляду, якого заслуговує.

Не скаржуся на самотність. Навіщо, якщо його в мені з надлишком? Ми ніколи не думаємо про те, чого багато в сьогоденні. Нас завжди тягне в протилежні сторони: іноді вперед, частіше — назад.

Сьогодні я бачив гігантську бруківку серед хмар, викладену з сірого каміння і величиною, що перевершує поле. Ніхто не відвідує її. Тільки чапля... Сьогодні я бачив дерево, що росте з високої стіни, і людей, що ходили високо над землею. Сьогодні я бачив поета, що дивився у вузьке віконце. Але кам'яне поле, загублене в хмарах, найбільше сподобалося мені. Там ніколи й ніхто не буває. Хороше місце, щоб грати і мріяти про різне. Я бачив сьогодні коня, що плавав на верхівці вежі: мільйон веж я бачив сьогодні. Я бачив хмари в найглухішу годину ночі. Я мерз. Я був холодніший за лід. Мені не було чого їсти. Я не міг заснути. — Він зігнув губи, намагаючись посміхнутися. — А ви облили мене зеленим брудом.

Щоб посудина переповнилася, потрібна незліченна кількість крапель.

Тебе тримає саме кохання, а не людина, яка випадково носить її ім'я. Ти засліплений грою уяви, хіба можеш ти судити та оцінювати? Кохання не знає ні міри, ні ціни.

До мене наближалася жінка. У неї були чудові ноги. Не таючись, я подивився жінці прямо в очі, потім мій погляд ковзнув вниз і зафіксувався на ногах, а коли вона пройшла повз мене, я повернувся і оцінив її дупу. Я відверто впивався виглядом цієї шикарної дупи. Її чудові форми назавжди відклалися у моїй пам'яті, плюс шовчики на шовкових панчохах. Я б ніколи не наважився на це без пов'язки на голові.

Туга за розумінням, — раптом подумав Перець. — Ось на що я хворий – сумом за розумінням.