Книга / твір

Ми завжди любимо те, що собі уявили.

У молодості я постійно намагалася звести людей до якоїсь категорії, функції, щоб їх можна було описати одним словом. Сьогодні ідея, що спільного у нас лише винятковість кожного, допомагає мені розуміти, як улаштований світ.

І чому це завжди так буває: варто вигадати якусь нісенітницю - і тобі все повірять, а спробуй скажи хоч найчистішу правду - так тобі накладуть по шиї, і кінець!

Якщо ви запитаєте, у що я вірю найбільше, я відповім у свою сім'ю. Це моє тверде кредо. Я знаю, що іноді люди розходяться – таке траплялося і зі мною. Я знаю, що деякі люди живуть на самоті. Але близькі друзі - це теж сім'я. Нам усім потрібна підтримка та взаємовиручка. І хоча я навчився твердо стояти на власних ногах, без відданості та підтримки рідних та друзів я б нічого не досяг.

Повинен вам сказати, що ми не хочемо завойовувати космос. Ми хочемо розширити Землю до її меж. Ми не знаємо, що робити з іншими світами. Нам не потрібно інших світів… Людині потрібна людина.

Очі-океани, а в них аварія.

Коли я підросла, я зрозуміла, що є ціла армія людей, які ховаються від дійсності саме в читанні. Міф про те, що Росія — сама читаюча країна у світі, стояв, на мою думку, саме на цих людях. І література, здатна замінити собою життя, пронизане фальшом, жорстокістю та убогою ідеологією, існувала: велика російська література.

Телефон уже не ключ, а замок. Величезний амбарний телефон, який не зламати. Він не піддасться. Здоров'яний, старий, пластмасовий, червоний телефон. Він не дзвонить. Вона мені не дзвонить. Ти не дзвониш. А за вікном знову дощ. Можна ж збожеволіти! Як ти не божеволіла всі ці роки? Скільки разів дивилася на свої вени, вивчаючи їх із хірургічним інтересом. Скільки разів висипала на долоню жменя транквілізаторів, які можуть дати не лише здоровий сон без снів, а й темряву без дощу? Я ***ався думати про це. Я подзвонив тобі сам.

Невідома сила змушувала зустрічатися їхні очі, що піднімалися одночасно, немов за наказом якоїсь спорідненої волі; між ними вже виникала та тонка і невизначена ніжність, яка швидко утворюється між молодими людьми, коли юнак не потворний, а дівчина вродлива. Вони відчували себе щасливими один біля одного, тому, можливо, що думали один про одного.

Ставитися до життя серйозно – надто нудно, а несерйозно – надзвичайно небезпечно!