Книга / твір

— Ну, кому потрібні твої пісні, старий, і без них можна прожити, піснями ситий не будеш. - У тому, що ти тільки ситий, ще не істина. Ти будеш орати, щоб їсти, але ж ти помреш, Боз. І все. А пісня лишиться.

Ніколи не буваєш у розрахунку з тими, хто нам допоміг.

Розгул - це, звичайно, мистецтво, таке ж, як поезія, і для нього потрібні сильні душі.

Тримати келих, не маючи нагоди зробити ні ковтачка, — гірше катування важко було уявити.

Я не знаю, як перемагати інших; я знаю, як перемагати себе.

У кожного раба є своя гордість: він хоче коритися лише найбільшому владиці.

Бачити на власні очі, відчувати і судити, не піддаючись навіюванню сьогохвилинної моди, мати можливість висловити все, що бачив і відчув, однією хльосткою фразою або навіть хитромудро підібраним словом – чи це не славно?

Тремтить душа. Між льодами вона, і їй із льодів не вийти!

Чого тільки не вигадує підсвідомість, щоб людина могла чинити так, як їй хочеться, а не так, як потрібно.

У цієї байдужості був власний ритм. Воно накочував і знову відпускав, а з ним і настрій стрибав з крайності в крайність, зі спеки в холод, туди-сюди, як маятник.