Книга / твір

— Думаю, Толстой не погодився б жити у цьому похмурому районі! — Толстой не погодився б жити цього... року!

Іноді, блукаючи в темряві, ми натикаємося на щось добре.

У нас є знання, але немає мудрості, є комфорт, але немає безпеки, є віровчення, але немає віри. Світом правлять цифри.

Сутінки — тріщина між світами...

Охоронці охоче розсипалися в компліментах — спочатку безстрашності дівчини, потім її красі та розуму, а наприкінці взагалі запросили в бар перекинути чарку за знайомство. — Ой ні, — схаменулась Поліна. — Мені... е-е-е... тато пити забороняє! — А як він дізнається, якщо трохи й зажувати? — А він там уже п'є, — зніяковіло зізналася дівчина.

Ненависть дарувала тобі все, що ти бажав. Вона була доброю Пані. Такою вона буває з усіма, хто служить їй.

Хтось інший? Тим гірше для іншого. Нехай постережеться! Невже я пожертвую щастям усього мого життя, своєю мрією через якусь іншу людину?

З психіатром люди говорять більш відверто, ніж зі священиком, тому що лікар не загрожуватиме пекло.

Але я переконаний до глибини душі, що дух протиріччя належить до споконвічних спонукаючих початків у серці людському — до невід'ємних, первозданних здібностей, які визначають саму природу Людини. Кому не траплялося сотню разів робити поганий вчинок без будь-якої причини, лише тому, що цього не можна робити?

Чи існує сім'я, в якій немає проблем. Хіба хтось може бути по-справжньому щасливим? Хіба це взагалі можливе? Людей знищують інші люди. Людей знищують зовнішні неприємності. Люди знищують себе.