Книга / твір

Дисидент – це людина із платним почуттям справедливості.

Ненависть і любов — одне й те саме. Все починається з кохання, а ненависть — лише її зворотний бік. Але з цього випливає, що ми маємо рухатися і в іншому напрямку — від ненависті до кохання. Виходить, ненависть — хороша передумова для того, щоб вчитися, змінюватись і наступного разу вчинити по-іншому.

Дорослі – майже всі дорослі – вважають, що дітей треба захищати від правди. На їхню думку, якщо вони будуть правдивими, то вкрадуть у тебе якусь частину дитинства. Їм здається, що правда отруїть тобі дитячі роки.

На мою думку, людям подобається трохи помилуватися руйнуванням. Пісочні замки, карткові будиночки – із цього й починають.

Комплекси — це, звичайно, чудово, але колись треба ж їх позбуватися.

Скарлетт, ти не перестаєш мене дивувати. У тебе якась дивовижна здатність вибирати не тих людей і не ті речі.

Мене нудить від цього, Джейкоб. Ти можеш уявити, як мені? Мені навіть не подобається Белла Свон. А ти змушуєш мене вбиватися по цій любительці кровопивців, немов я теж закохана в неї. Тобі хоч відомо, чому мене це так бентежить? Вчора вночі, наприклад, я впіймала себе на думці, що мрію її поцілувати! І що, чорт забирай, накажеш мені з цим робити?

Необхідність може бути ні страшної, ні доброї. Необхідність необхідна, а все інше про неї вигадуємо ми...

Твої вчинки начебто милосердні, але, за словами, ти нещадний.

Чим рідше нас балує щастя, Тим солодше вдаватися нам Припущенням та мріям.