Книга / твір

- У мій час було інакше. Нас вчили нічого не розуміти. У цьому й полягала колишня система освіти. І це було дуже цікаво. Ми з сестрою стільки мали не розуміти – навіть перерахувати неможливо. Я завжди збивалася з рахунку. А сучасні жінки, кажуть, усі розуміють. — Окрім своїх чоловіків. Це єдине, чого не розуміють сучасні жінки. — І дуже добре, що не розуміють. Інакше навряд чи вцілів би хоч один щасливий шлюб.

Жінки у коханні майже завжди жертви. Жінки більше страждають від кохання. Може, вони більше одержують.

Я не в змозі жертвувати необхідним, сподіваючись придбати зайве.

Потурати гріху є той самий злочин, Карая одного, рятую багатьох я.

Ні про що не можна судити, нічого не можна бажати, ні на що не можна сподіватися, нічого не можна боятися... якщо щось не уявлено.

Про смерть пам'ятай! І вічно житимеш. Про смерть пам'ятай! Щоб мерцем не бути.

Єдине, чому земля здається нам пеклом, та й пекло теж - тому що ми сподіваємося знайти тут рай. Земля – це земля.

- Як жахливо! Ви прожили разом так довго... Мені справді дуже шкода... Сподіваюся... ти знайдеш когось... Вибач, я невдало висловився, просто мені так шкода... - Ти дуже вдало висловився, мій хлопче. Знайти когось… о так… це зовсім не просто. А знайти взаємне кохання ще складніше.

Можливо, Бог створив пустелю для того, щоб людина посміхалася деревам.

- Чарівний хлопчик. Для людини, зрозуміло. – І такий зламаний, – додав Магнус. - Як гарна ваза, розбита вщент. Потрібно чимало везіння та майстерні руки, щоб зібрати всі шматочки докупи.