Книга / твір

Боїться той, кому є що втрачати.

Просто ти куриш, тому що тобі це приносить задоволення. А я тому, що хочу померти.

Власне кажучи, не торкаючись інших предметів, я мушу висловитись про себе, між іншим, що доля ставиться до мене без жалю, як буря до невеликого корабля. Якщо, припустимо, я помиляюся, тоді навіщо ж сьогодні вранці я прокидаюся, наприклад, бачу, а в мене на грудях страшної величини павук... Ось такий. (Показує обома руками.) І теж квасу візьмеш, щоб напитися, а там, дивишся, щось дуже непристойне, на зразок таргана.

Жінки потребують гармонії. Вони не можуть жити без того, щоб без кінця не зігріватися на вогні почуттів.

Раптом так тихо стало в моєму світі без тебе.

Це жорстокий світ... і кохання не може захистити від нього. Вона може лише залікувати нанесені рани.

Для кохання рідкісні зустрічі радше свято, ніж перешкоди. Вони підгодовують уяву. Чим рідше людину бачиш, тим простіше її любити. Зайвим спілкуванням можна лише зіпсувати.

Ми любимо створювати собі проблеми там, де їх немає. Особливо коли любимо тих, хто нас не має.

Завжди буваєш вдячний Богові, коли він врятує тобі життя.

Коли мені хтось каже, що йому набридло жити, що світло остогидло йому, що щастя полягає в смерті - я повірю йому тільки тоді, коли він пустить собі кулю в лоб і його поховають. Але доки на живіт його не ляже шар землі, я все ще думаю, що він продовжує розігрувати комедію про песимізм...