Книга / твір

Люди зазвичай не кажуть неправду про те, що їх не стосується. Вони глухі до світу, навіть якщо вони не глухі до життя. За винятком тих випадків, коли дійсність виявляється набагато цікавішим з уявлення про неї.

Життя - це прогулянка, облямована снами.

Мститися треба тонше і витонченіше, та так, щоб противник потім дуже довго приходив до тями і згадував вашу витівку як найбільший жах у житті.

Вона розсміялася і стала ще кращою. Наче богиня в променях сонця… Знаєш, як у книжці, де тільки зелені пагорби з фонтанами та все дуже добре.

Іноді падіння теж дозволяє багато чого навчитися. Адже у сні часто падаєш перед тим, як прокинутися.

Рішення, прийняті глухої ночі, зазвичай втрачають чинність при світлі дня.

Ніщо так не тішить людину, як заздрість інших людей.

Потім Аліса дивувалася, як це вона не здивувалася, але дивовижний день ще тільки починався, і немає нічого дивного, що Аліса ще не почала дивуватися.

— Ох, як я можу ображатись? Будь ласка, продовжуй ігнорувати мене. — Радий, що ти мене розумієш… — Гефест насупився, а потім втомлено зітхнув. — Це був сарказм, чи не так?

Зате друг, в очах дитини, - це людина, яка сама її вибрала, людина, яка пропонує йому свою любов добровільно, а не за обов'язком. І тому дружба для дітей — найвища розкіш, а розкоші якраз і потребують обрані душі. Дружба відкриває їм святкове обличчя буття.