Книга / твір

Своїми вчинками ми пишемо долю. Помиляємось, горюємо, зустрічаємо своє щастя. Часто ми випадково згортаємо зі свого шляху і губимося. Як би це не звучало, але такі страшні речі потрібні нам. Тільки вони можуть повернути нас назад на істинний шлях, показуючи всю суть нашого світу.

Вони питають:«Як ти можеш упоратися з усіма справами за п'ятнадцять хвилин?» Я відповідаю: Це просто. Треба не втрачати жодної секунди».

Всі великі історичні відкриття починалися з простої ідеї, яка йшла врозріз зі звичним світовідчуттям.

Йому було приємно знати, що він може змінити весь світ... але не збирався цього робити.

Такий був славний дзвінкий морозець, навіть пощипував носа, і в грудях ніби ялинка горіла: при кожному зітханні то спалахували, то гасли холодні вогники і колкі гілки покривав незримий сніг.

Кого звинувачувати?... На мене, найпрекрасніше Скласти весь гріх на чорта — він звик До напраслини.

Мені здається, я знаю, чому цей французький моряк втік. Він зрозумів, що у її очах можна потонути.

Така вже властивість жіночої статі — плакати від горя, плакати від радості і проливати сльози без того й іншого.

Серце в неї впало, холод пробіг по всьому тілу, вона пересмикнулася. З'явилося те почуття, про яке говорять – наче хтось пройшов твоєю могилою.

- Простих людей немає, - сказав граф. – Кожна людина, яка коли-небудь тупцювала цю землю, вважає себе центром всесвіту. - Він і є центром свого маленького всесвіту, - сказав я. - І в цьому всесвіті він сам собі господар.