Іронічні цитати

Щоправда життя відкривається нам у формі парадоксів.

Так звані парадокси автора, що шокують читача, часто перебувають у книзі автора, а голові самого читача.

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону — ось вічний парадокс у житті людини, який можна відчути щохвилини.

Починаючи з відомого рівня, нація не може по—звірячому чинити опір — вона, якби навіть і хотіла, не здатна відступити на попередню сходинку еволюції. У цьому вся досада, вся трагедія історії … Але іронія в тому, що націю, яка досягла такої висоти, до кінця теж не винищиш.

Знаєш, що таке справжня іронія? Це коли ти нещасний, але нещастя підмерзло вже і вкрилося льодом. Потім живий шар, шмат душі — і знову лід. І так багато разів. А згори, на мерзлоті, під холодним сонцем розпускаються білі квіти іронії.

Парадокс читання: воно відволікає нас від реальності, щоб наповнити реальність змістом.

Абсурдно... сподіватися, що, можливо, колись з'явиться інший Ньютон, щоб зробити нам зрозумілим навіть походження лише травинки

Релігія надто важлива для її прихильників, щоб бути предметом глузування. Якщо вони вдаються до абсурдів, їх варто жаліти, а не висміювати.

Бажання розмовляти з Богом абсурдне. Ми не можемо говорити з кимось, кого не можемо зрозуміти — і ми не можемо зрозуміти Бога; ми можемо тільки вірити в Нього. Таким чином, використання молитви лише суб’єктивне.

Безглуздо вимовляють ті, хто так говорить, як стверджують піфагорійці: бо водночас вони роблять нескінченне сутністю і розподіляють його на частини.