Керрі Бредшоу

- Думаю, у нас нічого не вийде. У нас різні погляди: ти хочеш одружитися, а я... я сама не знаю чого хочу. — Я налякав тебе своїм натиском? - Ні... Ні. Просто... я приміряла тебе, як нову сукню, і вона не підійшла. Мені шкода. Пробач. - Не розумію я жінок. Тільки й чуєш: "Хочу заміж, хочу заміж". А як доходить до справи, ви все кажете:«Ні». Що за напасть...

Ну чому те єдине, що ми не маємо, заважає нам насолоджуватися всім тим, що ми маємо?

Тієї ночі ми з ним віддалися безрозсудному сексу, як підлітки. У тому сенсі, що він не знав, що робити, а я нічого не сказала.

Чи любила я його? Чи я просто звикла до болю, до вишуканого болю очікування чогось недосяжного?

Гірше самотності у тридцять може бути лише самотність у двадцять. (Гірше, ніж бути незаміжньою у тридцять, може бути тільки бути незаміжньою у двадцять.)

— Навіщо ми йдемо магазинами, якщо в тебе зламаний палець? — У мене зламаний палець, але не зламана воля. Ходімо далі!

— Це так старомодно... — Ні, це класика.

Незаміжній жінці часом не так просто йти по життю, тому дуже обережно потрібно ставитись до вибору туфель. Адже вони допомагають скрасити нам цей нелегкий шлях.

— … його слова говорили« ні», його поцілунок говорив«так». — Так зазвичай кажуть ґвалтівники. (... слова говорили " ні ", але поцілунок сказав "так". - Зазвичай так у суді виправдовуються ґвалтівники.)

Я не вірю у електронну пошту. Я дотримуюсь старих традицій. Вважаю за краще дзвонити і кидати трубку.