Рос Ґеллер

- Ти переспав з іншого? - Хто б говорив!

- Значить так. Якби я могла виконати одне заповітне бажання, то у всіх людей на Землі був би мир, достаток, чиста екологія та великі цицьки! — Дуже гарна думка. А ти, Чендлере? — Якби я міг виконати одне заповітне бажання, я зробив би, щоб виконувалися всі мої заповітні бажання. — Усі ви такі: виконаєш одне бажання, починаєте чіплятися ще з двома...

Я довів людину вдвічі більше за мене до сліз, зі мною такого не було з чотирирічного віку, коли я вимив татовий Порш металевою щіткою...

— Тебе хоч раз у житті били? - Звичайно! — Крім Моніки. - Ні.

— Цього року я буду щасливим, я сам зроблю себе щасливим! - Нам вийти з кімнати чи як?

- Я що, зовсім ідіот? - Ні, ти просто її дуже любиш. - Це одне і теж.

— Я розумію, це твоя вечірка, але мені хотілося б скоротити кількість диваків, які там будуть із музею. — Давай так: антропологів не запрошуватимемо, тільки товаришів по динозаврах.

— Це — квиток у кіно з нашого першого побачення, це — шкаралупа з того дня, як ти вперше приніс мені сніданок у ліжко, а це [тримає в руках камінь] — із музею, де ми вперше... були разом. Так, я іноді обмінюю подарунки, але я зберігаю речі, які мені справді дорогі! — Навіть не знаю, що сказати... Вибач, але це ось брати не варто. Йому близько мільйона років і багато народу його шукало після цього...

У мене таке правило: або приходь вчасно, або взагалі не приходь. Мої студенти часто користуються цим.

— Я не хочу, щоб Рейчел мене ненавиділа. І я не знаю, що робити. - Хочеш пораду? - Так будь ласка! — Але ж він тобі не сподобається. - Нічого. — Ти дуже рано одружився. - Це не порада! - Я попереджував.