Шерлок Холмс

Досить. Я в шоці. Бачите, на мені ковдру. І взагалі, я щойно впіймав вам серійного вбивцю.

- Що я можу для вас зробити? Чим я можу ще допомогти? — Чудово було б послухати тишу. (— Що-небудь ще? Допомога, може? — Тиша не завадить, мабуть.)

- Цьому навчають у першому класі, як можна цього не знати! — Якщо я й знав, то вилучив. - Вилучив? — Це [показує на голову] — мій жорсткий диск, де доцільно зберігати лише те, що корисне. Справді корисно. Люди, як правило, забивають його всяким сміттям, яке заважає знайти необхідне.

Я пошлю туди найкращого зі своїх людей. Джон завжди видобуває потрібну інформацію, хоча нічого не розуміє.

- Камери. За нами стежать. - Що?! Камери? Тут? Але ж я в нічній сорочці!

Зброя вбивства - воно ж місце злочину! Яка справа – шедевр!

- Ти в мені розчарований. - Гарна дедукція. Так! — Не перетворюй людей на героїв, Джоне, героїв немає. А навіть якби вони були — я з іншої опери.

Можливо, ти не найсвітліша голова, зате неперевершений провідник світла. Не надто обдаровані люди здатні стимулювати обдарованість інших.

Дивно, як пожежа розкриває наші пріоритети.

— Слухай, я подумала, коли закінчиш, може… — Ти нафарбувала губи, до цього на них не було помади. — Я… трохи оновила її. — Вибач, що ти казала? — Я цікавилася, чи ти не хотів би випити кави? — Чорний, два шматочки цукру, будь ласка, я буду нагорі.