Еліа Кодоньо

— Ти вперта, наче віслюк. - Ось і перший комплімент!

— І коли ти відпочиваєш? — Відпочивають від роботи, що не подобається, а мені моя робота подобається. (У відпустку йдуть від роботи, яка не подобається. Мені моя робота дуже навіть до вподоби.)

- Мене звати Ліза. — Ви у цьому не винні.

Пташки, потрапляючи в клітку, теж сміються, але від безсилля та злості.

— Я не можу спати з жінкою, поки я не закоханий. - А скільки разів ти закохався? - Ніколи.

Так чи ні? Яка твоя позитивна відповідь?

Звірі - це тобі не люди, з ними можна домовитися.

Можете розмовляти, але вас не слухаю.

- Ти мене вдарив! - Це відро.

- Скільки тобі років? - Сорок. - По тобі не скажеш... - Я знаю. - А мені двадцять п'ять. - По тобі теж не скажеш. - Звичайно. — Я думав, що двадцять шість.