Люцифер Морнінгстар

Типовий Вегас. Навіть самогубства фальшиві.

— Ви знаєте, чому я зупинив Вас? — Очевидно, Вам захотілося скористатися своєю скромною часткою влади і покарати мене за перевищення швидкості. Нічого, я вас розумію. Я теж люблю карати людей. Ну раніше любив.

— Вогняний меч справді палає? - Детектив, зараз явно не час вивчати небесні правила, але так - меч і справді у вогні.

Як і Тім Данлер, я хотів би допомогти тобі чим зможу. Тому тримай, остання сорочка. Так, і як бачиш, він дійсно носить Prada.

— Він у тебе стріляв… Чому ти такий живий? — Я бачу, концепція безсмертя тобі поки що погано дається.

Якщо тобі справді треба зрозуміти мене, то спочатку ти маєш пройти милю в моїх італійських лоферах.

— Я шукаю отця Френка, а ти ні в що не лізь. - Це ж церква! Що я, перемолюся, чи що?

- Серйозно!? У тебе довгі роки не було нормальної оргії! Я покинула місто на пару секунд, а ти одразу влаштував п'ятдесят відтінків зради! — Загалом тебе не було кілька місяців.

- Тоді, у що ж ти віриш? - Що мені потрібні яйця? – Перепрошую… – Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця». - Якось не смішно. - Ну так.

— Ти останнім часом нарікаєш на погані сни. Тобі сниться, що не можеш керувати крилами. — Ще мені снилося, що я король кентаврів — це ж не означає, що я носитиму підкови.