Томас Шелбі

- Що з вашим носом? - Тобі треба приспати твого брата! — Пробував, він покусав ветеринара.

— За скільки ваш костюм? — Він рахунок закладу... Або він згорить.

— Тепер ми зможемо поховати його по-справжньому у викопаній нами могилі. - Так, на вершині пагорба. Там йому сподобається. За Денні Уізбенга! Щоб ми всі померли двічі.

— Міккі найкращий конюх в Англії. — А ще він дуже любить тринькати гроші. Судячи зі звітів, ти витрачаєш два фунти на місяць на порошки від глистів. — А вам потрібен кінь із глистами? — Коні заражаються глистами через воду. Пустіть у неї золотих рибок і вони з'їдять усі яйця. - Золота рибка? Це ваші циганські штучки? - Бухгалтерські. Золота рибка стоїть пенні.

Ти не ведеш переговорів, коли боронишся.

Ви солдат, я солдат. У нашій країні є особи, які готові вбивати — треба зустріти їх без страху.

— Там ваша сестра народжує, а ви дбаєте про машину. — Від чоловіків тут мало толку. — Але ж ми можемо випити.

- Ти не звик не отримувати того, чого хочеш, Томмі. Тобі потрібний був мій паб, і ти забрав його. - Тобі за нього щедро заплатили. — Спочатку я отримав ультиматум, як і решта: або роби, або... І все одно, кумедна штука, адже всі в окрузі хочуть, щоб ти переміг. Думаю, це тому, що ти сукін син, але ти наш сукін син.

— А скільки коштуватиме ваш костюм? - Я не плачу за костюми. Або вони за рахунок закладу або заклад згоряє.

Там, у Франції, я звик дивитися як вмирають люди, але не звик до виду вмираючих коней, вони важко вмирають.