Загострені кепки / Гострі козирки

— Мій дядько наказав спокусити вас, щоб підкорити, але ж у вас дружина красуня, це зробити буде непросто. Я б трахнула вас заради справи, що ви на це скажете? - Що не треба заважати горілку із шампанським.

Ти знав, що божевілля дарує волю? Інакше ми просто селяни, які підкоряються законам. Я бачу, що в тебе теж живе це божевілля.

У тобі розсудливість матері та нерозсудливість батька. Бачу, як вони борються. Нехай переможе мати.

Я хочу, щоб він визнав, що той, хто бореться мечем, від нього ж, чорт забирай, і вмирає!

— Я прийняв би твою кулю. Я заслужив на неї. — Ти залишишся тут зі своїми думками, зі своїм життям та війною. Я рада, що не вбила тебе, це було б милосердям.

— Їй потрібна допомога. - Боже! Вона ж Шелбі! Вона ж сестра диявола Гострих козирків! — Але сама вона ангел.

— Вдома люди зовсім інші. - В сенсі? — Спокійніше, беззахисніше.

- Томмі, я хочу, щоб серед усіх людей у ​​світі саме ти оцінив мою сміливість. — Сміливість — це бути в тих місцях, де не були інші чоловіки. А про Ліззі Старк такого сказати не можна.

- Ти тепер і стрибки підтасовуєш? А дозвіл на це від Біллі Кімбер отримав? А? Тоді що за справи? Думаєш, нам по зубах і китайці, і Біллі Кімбер? Так у Біллі ціла армія! - Я думаю, Артуре. Це моя робота. Я вважаю. Щоб тобі не довелося.

— Це я їх убила, я себе не контролювала. - Ти живеш серед чудовиськ. — Ні, чудовисько намагалося мене зупинити.