Томас Шелбі

— Платиш повіям за секс, вбивцям за смерть. - Ніщо не безкоштовно. - Бідолашний Томас...

— Томе, нам дали гіршу роботу. — Так, а ми ще й самі зголосилися... Іноді це триває цілу ніч... Я лежу тут і чую лопати та кирки... за стіною, там. І молюся, що сонце зійде раніше, ніж вони докопають. Ні, я не молюся - я сподіваюся. І іноді виходить – сонце перемагає. Але найчастіше — лопати перемагають сонце.

Знаєш, котра година? Я тобі скажу: вечір. Восьма година. Ти житимеш до сходу сонця. Останнє, що ти почуєш, як за вікном заспіває дрізд. Дрозд співає гарно, але завдяки тобі моя дружина ніколи це вже не почує.

- Одна хвилина перед боєм. Солдатська хвилина. У бою це все, що маєш. Одна хвилина на все. Все, що було до - безглуздо, все, що буде після - безглуздо теж... Нічого не зрівняється з цією хвилиною. — Хіба ти мала таких хвилин у Франції?

Коли план хороший — поспішати немає сенсу.

— Зав'яжи з опіумом, то він викликає бачення. Просто викинь його, поки він є — це спокуса. Скільки в тебе лишилося? — Сім тонн. — Сім тонн!? — Так. Великий запас, правда Ада?

Коли всі тікають – наступай.

У пабах люди багато чого базікають. Найчастіше за них говорить віскі.

Ти маєш добиватися того, чого хочеш, по—своєму.

— Несправедливо, що в тебе чотири«Бугатті», коли півкраїни голодує. — Тепер ти соромишся нас? — Я соромлюся, коли згадую, якою я була.