Мені тебе обіцяли (Мне тебя обещали)

Тебе нічим не здивуєш, тобі не потрібно нічого особливого, тільки щонайменше, справжнє. Наситившись, у всьому шукаєш одного – спокою. Ти готовий віддавати любов, але в тиші дотиків, коли слова зайві, а голоси - розлякують волю. Ти хочеш дружби, але такий, коли мовчання красномовніше за будь-які слова, а вчинки доводять те, що неможливо довести словами.

Я хотів тебе собі всю цілу. У любові є світла і тиха ревнощі, що зростає з бажання належати до всіх часів року твоєї половинки. Це як стиснути в кулаку теплий пісок, що нікому не належить, але відчувати, як він висипається саме з твоєї руки.

А на мене чекають безмовний будинок, гарячий душ, сигарета на порожній кухні, де зі звуків тільки дихання і шум чайника, що закипає. Часом здається, що він — єдина істота, яка відчуває мене такою, якою я є, тоді як кожен бачить такою, якою здається.

Буває, що при знайомстві з людьми ми наділяємо їх неіснуючими якостями, щоб їхні особи стали нам рідними, своїми.

— Треба пройти через прірву, щоб опинитися на іншому березі. Так починається все нове.

Нам добре разом. І не має значення, яку форму набуде це«добре» — якщо двом цього достатньо, то всі відмінності втрачають значення.

Потрібно зібратися з думками, але, боюся, жодна думка на збори не прийде.

Давно не живу планами. Вони не завжди здійснюються, адже в них беруть участь люди, що зриває будь-які гарантії. Ніщо ніколи не йде за планом. Краще вже імпровізація.

«Твої» люди залишаються з тобою, хоч би як ти нив, хоч би яким ором орав, хоч би як пропадав. Вони просто їсти, вони раді тобі відкрити двері, простягнути руки, розділити бутерброд.

Чекати на допомогу — як позичати. Самому зробити простіше.