Минулої ночі я вів машину не вміючи водити не маючи машини я їхав та збивав людей котрих люблю. (Минулої ночі я вів машину, не вміючи водити, і взагалі вона була не моя — я їхав і тиснув тих, кого люблю.)
Ми думали, що все на світі Забуття, щебінь і попел... А в серці правда усміхалась І години свого чекала. Сльоза — гарячою кров'ю на білому ініє скла… А в серці правда усміхалася і години свого чекала.