Дивергент

Легко бути сміливим, коли це не твої страхи.

Ти абсолютно нормальний, заслуговуєш на любов. Ти – найкраща людина, яку я коли-небудь знала, – шепочу я і ледве не плачу.

Мій страх бути з ним. Я все життя остерігалася прихильності, але не знала, як глибоко вкоренився цей неспокій.

Вважаю за краще думати, що моя ненависть йде їм на благо, – заперечує вона. – Я нагадую їм, що вони зовсім не божий дар людству.

— Хвилюєшся? - Ні. А ти хвилювалася перед тестом? - М-м, ні. Я була в жаху.

Коли її тіло вперше торкнулося сітки, все, що я побачив, це сіра пляма. Я перетягнув її через край. Її рука була маленькою та теплою. А потім вона постала переді мною — невисока, тоненька, звичайнісінька і начебто нічим не примітна, за винятком одного. Вона стрибнула найпершою. Навіть цього я не зробив. Її очі були рішучими та наполегливими. Такими гарними.

Погане зникає, але щось замінює минуле і встає на його місце.

Ти небезпечний, якщо ти інший.

Вміння забувати про себе — це мистецтво.