Загострені кепки / Гострі козирки

Моя голова як баржа, навантажена вугіллям та залізом. І коли вона нахиляється, вантаж ковзає то до одного борту, то до іншого, і зрештою баржа перевертається. Ось і моя голова, як ця бісова баржа — хитається, хитається і перевертається, і я нічого зробити не можу.

Машини не коні – у них немає серця, з ними не поговориш.

— У Лондоні балакають, ніби ти ходиш нічними вулицями Бірмінгема голим, розкидаєш гроші й говориш із мерцями. А ще, що ти нахабнів настільки, що вважаєш за можливе викликати євреїв у будиночок сільської місцевості, де ти живеш, і вказувати їм які ціни ставити. — Ну, ти ж прийшов. — А може, я просто проходив повз мене?

У темряві творяться диявольські справи, Артуре, ми ж обговорювали, починай працювати при світлі дня. У тобі є світло, воно живе у твоєму серці.

— Ви взяли б? - Взяла б. - І носили б? - Чому не носити? — Це моє питання. Він був на дружині, коли її вбили, і я не сплю ночами. Щоночі я звинувачую себе в її смерті. Я перейшов кілька кордонів. — Хочете почути, що камінь проклятий, тоді її смерть — не ваша вина. — Якби я вірив священикам, я сповідався б і вибачився, але я вірю вам, мадам Боссуел. У мене син та бізнес, мені треба спати. - Камінь проклятий. Прокляття пропалює мені долоню.

- Вбиваєш і вбиваєш. — Тільки так тебе слухатимуть.

— Що ви сказали йому про мене? Томас знає хто я? Що ви йому сказали? — Лише те, що його серце буде розбите до заходу сонця. Схоже, ти розбила два серця, Грейс. — І своє теж...

— Значить, я вирішуватиму вашу проблему? — А я завойовую вам медаль. — Якщо я отримаю медаль, я вигравіюю ваші ініціали ззаду. - О, мої ініціали на вашому заді - нічого собі картинка.

Найпростіше домовитися з відчайдушною людиною.

Господу байдуже, де ти живеш — у нетрях чи палаці. Господу все одно, бідний ти чи багатий. Для нього ти все одно залишаєшся божим.