Фільм

Капелюх закликав бути хоробрими і сильними в цей тяжкий час. Легко їй казати, так? Вона ж капелюх!

Разові порції цукру, вершків, разові порції олії, напівфабрикати для мікрохвильової печі, міні набори шампуню та кондиціонера, мікроскопічні креми, крихітні шматочки мила. Люди, що зустрічаються мені під час перельотів, - одноразові друзі! Ми проводимо разом час від зльоту до посадки і не більше...

— Це місто. З ним щось не так. - Роуз! Я відчуваю її парфум. — Одягни респіратор.

Жити в достатку не означає жити як людина.

— Якщо вона твоя маленька квіточка, то хто ж я? - Ти мій великий, міцний кактус.

— Скажи мені щось щире. - Я не люблю горох.

— Як ти його вигнала? - Когнітивне рекалібрування. -..? — Добре тобі врізала!

— А ну понатиснемо, давай-но, ще! - Усе! Досить! Я за Каріною! — Кинеш мене заради інституції в мереживах?! - Так! — Усі мужики однакові!

Надмірна декоративність діє пригнічуючи. Вона всюди: у квітах, у рекламі, у людях. А люди... Вони намагаються дивувати. Бажають виглядати незвичайно: яскравими, цікавими. Це дратує. Тому що ми знаємо, що вони порожні та брехливі.

Ми хоч раз можемо просто зустрітися, щоб ти нічим у мене не тицяв?