Фільм

- Барбосса, пожени нас. - Не можу, я зараз трошки зайнятий. - Барбосса, негайно. - Ну добре. Дорогі мої, ми зібралися тут сьогодні, щоб пригвоздити твої кишки до щогли, мерзенний сифілітик!

Люди птахів із клітин випускали, щоб самим вільними стати.

Якщо ми всі самотні, то на самоті ми всі разом.

— То що мені сказати Застебненому? - Щоб розстебнувся!

Ласкаво просимо до шоу талантів! — Перед тим як почати хочу нагадати, що якщо у когось під час шоу задзвонить телефон, то він буде конфіскований. Тому що мені потрібен новий телефон.

Місячне світло виявляє нашу справжню сутність. Ми не живі, а отже, не можемо померти, але ми й не мертві. Вічна агонія - я страждаю від спраги і не можу її вгамувати. Вмираю з голоду і не можу померти. Я не відчуваю нічого – ні вітру, ні бризок морської води в обличчя, ні сонця, ні тепла жіночого тіла.

— Я не дуже хороша, правда? - Ти ідеальна!

— Я нехороша людина. — Я не зустрічав ні добрих, ні поганих. Люди роблять те, що вважають за потрібне. - І ніхто ні за що не відповідає? — Ну, а перед ким відповідати?

- Місяць мені як сестра! - Мія мені теж як сестра, в сім'ї не без виродка!

Раніше ми дивилися в небо і там шукали своє місце серед зірок, а тепер дивимося під ноги і намагаємось вижити у цьому бруді.