Фільм

Я покажу тобі. Коли в них закінчаться гроші, ці цивілізовані люди з'їдять одне одного. Я не монстр. Я бачу їх наскрізь.

- Ти залишаєшся зі мною? - Залишаюся з тобою? Чому? Ми ж весь час лаємось! - Ось чому! Ми сваримось! Ти мене називаєш самовдоволеним мерзотником, я тебе - скалкою в дупі. Ну і що? Ти така майже завжди! Я не боюся тебе образити. Ти за дві секунди заспокоїшся і знову почнеш виводити мене з себе! - Висновок? — Життя буде не легким, а навпаки, дуже важким. Доведеться боротися з цим кожен день, але я боротимусь, тому що ти мені потрібна! Я хочу, щоб ти була зі мною, кожну мить, завжди! Я тебе прошу, будь ласка...

— Жаль Більбо не вбив його колись була можливість. - Шкода? Жалість зупинила руку Більбо. Багато хто з тих, хто живе, гідний смерті, і багато хто з померлих — життя. Ти можеш повертати життя, Фродо? Тоді не поспішай засуджувати на смерть. Навіть наймудрішим не дано пробачити все. (Багато з тих, хто живе, заслуговують на смерть, багато хто з мертвих були гідні жити. Тому не будь швидким у судженнях щодо життя і смерті: навіть наймудріша людина може помилятися.)

— А що коли на Вас захований«жучок»? Є лише один спосіб це дізнатися, навряд чи він Вам сподобається. - З чого ви взяли?

Чудово. Від нас обох нема користі. Хоч щось спільне.

— Ви, найдовший шлях — це перший крок. - Хто сказав? — Печінка з прогнозами.

Заради Бога, вибачте. Розумієте, мені потрібний інший бланк. Бо я не тим ім'ям підписалася.

Генрі хоче, щоб ми закінчили цю пляшку, потім ще три. Говорить, скоріше поллє шампанським свій сад, ніж дозволить німцям його пити.

Для когось ми ангели, для когось – демони.

— Старий банк був гарний... — Його грабували. — За красу треба платити.