Фільм

— Ми ж ще друзі? — Дивлячись, як сильно битимеш.

Кожен має свій смак: один любить кавун, а інший — свинячий хрящик.

Як кажуть у нас в Індії, розумний не питає. Розумний сам осягає сутність речей.

— Багато років тому я був у Бірмі, ми з друзями працювали на місцевий уряд. Воно намагалося купити відданість вождів різних племен за допомогою дорогоцінного каміння, але на їхній караван у лісі напав якийсь бандит, і ми вирушили шукати каміння. За півроку пошуків ми не знайшли нікого, хто б торгував ними. Якось я побачив у руках у дитини рубін, розміром із мандарин. Цей бандит просто викидав камінці. - Тоді навіщо красти? - Тому що він отримував від цього задоволення. Просто є типи, які діють поза всякою логікою. Їх не підкупити, не залякати, не домовитись і не дійти компромісу. Ці люди мріють бачити світ у вогні.

Музика – це чудово. Я запам'ятовую всі важливі події мого життя завдяки пісні, яку слухала на той момент.

— О, брате, ти тільки послухай. О, я такої музики не чув із часів Срібного Міста, мабуть. - Що, в пеклі немає музики? — Тільки для тортур. І найчастіше жахлива. Останнім часом ставимо пісні одного молодика на ім'я Бібер. Господи, чув би ти їхній крик.

— Ви дуже дивний молодий чоловік, правда? — Я народився раніше за термін.

Неймовірно, що ти примудрився зіпсувати те, що вже зіпсував.

— Гей, незнайомцю, ти що, чи не зрозумів? Ми не любимо таких як ти у місті! Сідай на свого мула... чи що, ти впустив його? — Я хочу якраз про це поговорити. Він дуже образився. - Що? - Мій мул. Розумієте, він був так схвильований, коли ви в нього стріляли. - Гей, ти що, жартуєш чи що? - Ні. Я розумію, що ви дурня валяли, але мій мул... Він не розуміє жартів. Якщо ви, звичайно, вибачтеся перед ним... [ Бакстери сміються. ] По-моєму, це не дуже добре, те, що ви зараз смієтеся. Розумієте, мій мул не любить, коли людисміються. У нього з'являється така безглузда думка, що ви над ним смієтеся. Якщо ви вибачитеся, а я знаю - ви вибачитеся звичайно, може я зможу переконати його, що ви не хотіли його образити.

— Я покликаю їхні черепозаври. - Чому? — Тому, що це звучно. - Ну так. — Назву я щойно вигадав. Хотів налякати вас.