Марина Іванівна Цвєтаєва

У житті своє місце знаю, і воно не останнє, бо ніколи не стаю в ряд.

Я не любовна героїня, я ніколи не піду в коханця, завжди в кохання.

Я не закохана у себе, я закохана у цю роботу: слухання. Якби інший так само дав мені слухати себе, як я сама даю (так само дався мені, як я сама даюся), я б так само слухала іншого. Про інших мені залишається лише одне: гадати.

Хотіти це справа тіл, А ми один для одного душі...

Крила - свобода, тільки коли розкриті в польоті, за спиною вони - тяжкість.

Є тіла, напрочуд схожі на душу.

Жінки говорять про кохання і мовчать про коханців, чоловіки назад.

Очі та голос, це дуже багато відразу. Тому, коли чую голос, опускаю очі.

Гучним сміхом не приховаєш дикого болю.

Коли людей, нудьгуючи, позбавляють лику, вони робляться спочатку стадом, потім зграєю.