Олександр Сергійович Пушкін

Ох, тяжка ти, шапко Мономаха!

Я пережив свої бажання, Я розлюбив мрії; Залишилися мені самі страждання, Плоди серцевої порожнечі.

Мені рими потрібні; все готовий зберегти я, Хоч весь словник; що склад, те й солдат - Всі придатні до ладу: адже в нас не парад.

Я кожен день, повставши від сну, Дякую сердечно Богу За те, що в наші часи Чарівників не так вже й багато.

Ніколи не забувай навмисної образи, — будь небагатослівним або зовсім змовчи і ніколи не відповідай образою на образу.

Вітер, вітер! Ти могутній, Ти ганяєш зграї хмар, Ти хвилюєш синє море, Всюди вієш на просторі, Не боїшся нікого, Окрім бога одного.

Інший мав мою Аглаю За свій мундир і чорний вус, Інший за гроші - розумію, Інший за те, що був француз, Клеон - розумом її пристрасна, Даміс - за те, що ніжно співав. Скажи тепер, мій друже Аглая, За що твій чоловік мав тебе?

Усі жінки чарівні, а красу їм надає любов чоловіків.

Якщо жінка в смутку Крізь сліз, крадькома, як-небудь, Назло звичці і розуму, Забуде в дзеркало глянути, - То сумно їй вже не на жарт.

Розрахунок, поміркованість і працьовитість: ось мої три вірні карти, ось що потроїть, всеміряє мій капітал і доставить мені спокій і незалежність!