Серіал

— Ось що я вам скажу, якщо ми хочемо перемогти хворобу, — а ми її переможемо — ми зробимо це єдиним способом, ми маємо стати командою, командою, командою, командою. Зрозуміло? - Так, Доктор Кокс! — Сисічка моя, я зараз взагалі не з тобою спілкуюся.

І я якось цілувалася... Здається, він притиснув мене до волохатого мамонта...

- Треба їй трохи допомогти, пояснити, як спілкуватися з Хаусом. — І навіщо це мені? Розважальний момент є. Смішно дивитися, як кролик стрибає на циркулярку. Знову. І знову.

Не важливо, як довго ти намагаєшся бути гарною, ти не зможеш утримати погану дівчинку в собі.

- Де наш батько, Мег? — Запитай ввічливіше. — Де наш батько, суко?

— Як довго ти каратимеш мене? — Я не караю тебе, егоїстичний засранець. Я намагаюся зрозуміти, як пробачити.

Слабість генія – потреба в аудиторії.

Нам не прищепили цієї культури. Я все життя виходила з того, що романтика чи померла, чи вона фальшива.

Головне, щоб костюмчик сидів – невимушено, легко і вальяжно. Все решта, повірте, неважливо… Немає і не буде серйознішого за справи.

Твоя відповідь була настільки невірною, що мало не стала правильною!