Дін Вінчестер

— Гаразд, любий, ми тільки приберемо цей грим із твого обличчя. - Що? Який грим? У мене немає гри... Ебічна сила! Я розмальована повія!

- Тепер ти - доросла людина, і я неймовірно пишаюся тобою. Я тільки сподівався, що, зрештою, ти знайшов би нормальне, мирне життя, сім'ю. - У мене є сім'я.

— Здається, ти не розумієш, що вляпався у серйозні неприємності. — Ви мені дрібне хуліганство шиєте чи все так серйозно, що настав час готувати вазелін?

- Коли ти востаннє висипався? - Не пам'ятаю. Давно. Це не важливо. - Важливо. - Я ціную твою турботу. — До біса турботу, від тебе залежить моє життя.

— Як мені дізнатися, що це не пастка? - Ніяк. У тому-то і веселощі.

— Більшість людей думає, що я горю вогнем, хоча насправді навпаки. — Я сповіщу ЗМІ.

- Де наш батько, Мег? — Запитай ввічливіше. — Де наш батько, суко?

Головне правило, Семмі. Водій вибирає музику, пасажир мовчить у ганчірочку.

Випадковості не трапляються випадково.

Я був готовий до нападу будь-якого психа. У мене була вилка.