час

Вони дуже часто боролися один з одним. Насправді вони взагалі ніколи не погоджувалися. Між ними точилася постійна боротьба, щодня вони кидали один одному виклик... Але не дивлячись на всі відмінності в них було те, що об'єднувало їх обох - вони були без розуму один від одного.

Утиски німців не варто недооцінювати. Вони були частиною програми, спрямованої на те, щоб тримати нас у постійній нервовій напрузі та невпевненості у завтрашньому дні. Не минало тижня, щоб не з'являлося нових розпоряджень, на перший погляд несуттєвих, але постійно дають нам зрозуміти, що німці про нас пам'ятають і забувати не збираються. Євреям заборонили користуватися залізницею. Нам доводилося платити у трамваї вчетверо більше, ніж арійцям. З'явилися перші чутки про створення гетто.

Я замкнувся в собі, як у старому непрозорому будинку — я закинув двері камінням, я завісив вікна.

— У нас у Нью-Йорку вбивства відбуваються без участі привидів та привидів. - Ви далеко від Нью-Йорка, констебль.

Люди голос серця найчастіше заглушує голос розуму.

Хіба може звичайна людина стати чарівником, полетіти на іншу планету або вирушити в далеку подорож — в інші країни, на безлюдні острови чи навіть крізь час, минуле чи майбутнє? Я відповім: "Звичайно, і дуже легко!" Для цього йому достатньо лише взяти до рук гарну книгу.

Іноді настає час для розумного, коли немає іншого виходу, крім спалити за собою всі мости. Коли треба йти до кінця, не боячись нікого й нічого. Навіть, якщо потрібно зійти на багаття. Навіть якщо всі навколо вважатимуть тебе зрадником та вбивцею. Важко це опинитися в такій ситуації. І тут головним залишається честь. Те, що ти думаєш про себе сам. Не хтось, а ти. Саме ти сам.

XIX століття не любило химер. У своєму догматизмі він часто відкидав ідеї, які наступне наше століття приймає, живить і перетворює на дійсність.

Раніше кіно знімали зовсім не таке, як зараз. Воно було наївніше, але водночас і глибше. І людяніше, чи що. У старому кіно смерть - це завжди трагедія, навіть якщо вмирає якийсь другорядний, зовсім непомітний персонаж. А в кожному другому сучасному фільмі мало не гори трупів і нікому їх не шкода. Ні глядачам, ні героям...

— Може, на«ти» перейдемо? — А на літній час не хочеш перейти?