філософія

Хтось заради глузування запитав філософа: "Якщо я спалю тисячу мін дерева, скільки вийде мін диму?" — Зваж золу, — сказав Демонакт, — решта ваги диму.

Ми шукаємо ідеали: з ними спокійніше, але життя набагато складніше цих простих істин.

Мудрість приходить не відразу, але добре те, що потихеньку, і до багатьох, вона таки приходить. До тих, хто її шукає і їй, навчається.

Бо закон – не юриспруденція, не товстезна книга, забита параграфами, не філософські трактати, не бундючні марення про справедливість, не пошматована фразеологія про мораль і етику. Закон – це безпечні дороги та тракти. Це міські закутки, якими можна прогулюватися навіть після заходу сонця. Це готелі та корчми, з яких можна вийти у сортир, залишивши гаманець на столі, а дружину біля столу. Закон – це спокійний сон людей, які знають, що розбудить їх спів півня, а не червоний півень!

- Марино, можна сказати, я загинув. - Ти загинув? В якому сенсі? - Мені сподобалася стороння жінка. - Жінка? Що означає сподобалася? — Значить, вона мені сподобалася як ну... жінка. Розумієш? - Послухай, я хвилююся, у мене відповідальна робота, у мене тридцять другий шлюб за рахунком, я тридцять другий раз хвилююся, а ти приходиш і, вибач мені, якісь вульгарності говориш! Борисе, візьми себе в руки, це хвилинна слабкість. - Яка хвилинна? Це березень, квітень, травень. Це тримісячна слабкість! — Стривай... А ти що з нею...? Ну... ти з нею...? - Що ти маєш на увазі? - Так? — Не розумію, що так? — Ну, ти з нею... Ти з нею був? — Як можна так!... Марино, не треба так брутально... незручно... Звичайно, був. — Тихіше... Яка гидота!

Якось на корабель граматик сів учений, І керманича запитав цей чоловік самозакоханий: Читав ти синтаксис? —« Ні», — керманич відповів. «Повжиття жив ти дарма!» - Вчений чоловік сказав. Ображений тяжко був керманич той гідний, Але тільки промовчав і вигляд зберігав спокійний. Тут вітер налетів, як гори, хвилі взрив, І керманич блідого граматика запитав: "Вчився плавати ти?" Той у трепеті великому Сказав:«Ні, о мудрець поради, добрий ликом». «На жаль, вчений чоловік! - промовив мореплавець. - Ти даремно витратив життя: корабель на дно йде».

Істина полягає в тому, що іноді правильною буває найочевидніша відповідь.

Більшість, - погодилася Катерина, - і нездатна породити істину. Більшість не істину, лише бажання більшості показує.

Життя складається з багатьох нічого не значущих моментів. Поки одного разу не трапляється щось, що в один момент задає сенс кожній наступній секунді. Такі моменти – випробування мужності, перевірка на міцність.

Ніколи не змушуйте дітей купувати істину ціною пороку і не вдосконалюйте їх розуму на шкоду серцю.