людина

Я не кину тебе через різні уподобання в їжі, книгах чи музиці, але... я можу тебе покинути, якщо ти не будеш мені розповідати про те, що тебе хвилює. Кому потрібні спільні інтереси? Це ж нудно, як правило, банально! Мені подобається бути з тобою. Ти робиш мене краще. І... я сподіваюся, тебе теж. Наші стосунки – незвичайні. І я щаслива, як ніколи.

Вона буде горювати пізніше, коли буде здатна витримати цей біль.

... хоч би замертво впасти, аби вдарити вдосталь!

— Постарайся забути про погане, — порадила жінка. Я підморгнув: — Погане забувати не можна, поважна пані: як же дізнатися про добре, якщо не пам'ятаєш, як виглядає погане?

Найбільше ненавидить убивати той, хто змушений це робити.

Є люди, які уявляють, ніби деякі сумніви і невизначеність надають більше принади любові, але я думаю інакше: чим простіше слова, тим швидше вони сягають серця.

Не можна полагодити те, що не зламано.

У нашому віці постає проблема: як правильно розпорядитися майном. Тому багатого і бідного мають пов'язувати пута братства.

Коли ти хочеш, щоб тебе поважали, по-перше, і головне — поважай сам себе.

Мистецтво і там, де йдеться про окремого художника, означає підвищене життя. Воно щасливить глибше, пожирає швидше. На особі того, хто йому служить, воно залишає сліди уявних чи духовних авантюр; навіть при зовні монастирському житті воно породжує таку розпещеність, перетонченість, втому, нервозну цікавість, які навряд чи ляже породити життя, найбурхливіше, сповнене пристрастей і насолод.