людина

Не дивіться так уважно, ви змушуєте мене вам подобатися.

Ми всі – чиїсь примари.

Ми всі переживаємо за своїх дітей.

- Подружки у вас немає? — Подружки не моя сфера, вибачте, Джоне. - Мм зрозуміло. А дружок є? -... - Це тепер нормально. - Сам знаю. — То дружок є? - Ні.

Світ зовсім не божевільний, хоч і не пристосований для нормальних людей. Він лише для нормованих.

Я не був ні мізантропом, ні женоневісником, але мені подобалася самота. Добре сидіти собі десь у закутку, курити та попивати. Я завжди був найкращою компанією самому собі.

Хто б міг подумати, що шлях до смерті може бути таким кайфовим! А шлях до смерті — це життя.

Коли в тебе народжується дитина, ти маєш звикнути до того, що з цього дня твоє серце б'ється в інших грудях.

Винахідницький геній людини за останні сто років подарував нам стільки благ, що якби політична організація встигала за технічним прогресом, життя стало б щасливим та безтурботним. Але поки що всі ці досягнення, що коштували чималих праць, у руках нашого покоління – все одно, що бритва в руках трирічної дитини.

У двох випадках людям нічого сказати один одному: коли вони розлучалися так ненадовго, що нічого не встигло статися, — і коли розлука так затяглася, що змінилося все, в тому числі й вони самі, — і говорити вже нема про що.