людина

Позаду шумить протока, І навколо - чужа ніч. І вже він так далеко, Що не крикнути, не допомогти. І чорніє там зубчастий, За холодною межею, Непідступний, непочатий Ліс над чорною водою.

Повинен вам сказати, що ми не хочемо завойовувати космос. Ми хочемо розширити Землю до її меж. Ми не знаємо, що робити з іншими світами. Нам не потрібно інших світів… Людині потрібна людина.

У молодості я постійно намагалася звести людей до якоїсь категорії, функції, щоб їх можна було описати одним словом. Сьогодні ідея, що спільного у нас лише винятковість кожного, допомагає мені розуміти, як улаштований світ.

Зазвичай думають, що звичайні консерватори — це люди похилого віку, а новатори — це молоді люди. Це не зовсім слушно. Найпростіші консерватори - це молоді люди. Молоді люди, яким хочеться жити, але які не думають і не мають часу подумати про те, як треба жити, і які тому обирають собі за зразок те життя, яке було.

Логічно мислити – це правильно, а логічно жити – ні.

— Я знаю, розлучення це жахливо, але згодом стане краще, повір. - Це краще? — Габі, коли йшла, забрала хатню робітницю. - Впевнений? Здається, під тією купою щось ворушиться.

Я знаю цей вид пихатих ослів: Порожні, як барабан, а скільки гучних слів! Вони раби назв. Склади собі лише ім'я, І повзати перед тобою кожен з них готовий.

Краса є у всьому, але не всім це бачити. (Кожна річ має красу, але не кожен її бачить.)

- Може, він захворів, - з надією в голосі припустив Рон. — А може, зовсім пішов? Через те, що місце викладача захисту від темних мистецтв знову дісталося не йому? — А може, його вигнали? - натхненно мовив Рон. — Його всі терпіти не можуть… — А може, — промовив ззаду чийсь крижаний голос, — він зараз стоїть і чекає, коли ви двоє розкажете йому, чому ви повернулися до школи не потягом.

Бути злопам'ятним і молитися - те, що сіяти на морі і чекати жнив.