людина

Ні про що не можна судити, нічого не можна бажати, ні на що не можна сподіватися, нічого не можна боятися... якщо щось не уявлено.

- У мій час було інакше. Нас вчили нічого не розуміти. У цьому й полягала колишня система освіти. І це було дуже цікаво. Ми з сестрою стільки мали не розуміти – навіть перерахувати неможливо. Я завжди збивалася з рахунку. А сучасні жінки, кажуть, усі розуміють. — Окрім своїх чоловіків. Це єдине, чого не розуміють сучасні жінки. — І дуже добре, що не розуміють. Інакше навряд чи вцілів би хоч один щасливий шлюб.

Скарлетт, ти не перестаєш мене дивувати. У тебе якась дивовижна здатність вибирати не тих людей і не ті речі.

На мою думку, людям подобається трохи помилуватися руйнуванням. Пісочні замки, карткові будиночки – із цього й починають.

Надуті губи особисто мені не подобаються. Але багато чоловіків трапляються на це. Так що продовжуйте дутися!

Дисидент – це людина із платним почуттям справедливості.

Гарне обличчя є безмовною рекомендацією.

— Ви її кохали? - Так. - Як сильно? - Я її любив.

Захід був чистий, наївний, ніби його намалювала провінційна панночка задовго до того, як на думку їй спали перші, страшні думки про чоловіків.

Минаючи рай, мене несе по пекло річці У глуху ніч, о мій витончений привид. Удар серцевого весла дробить фарфор хвилі. Я все, що було у тебе. Мене не стало. За це ти вибачити мене не побажала, Але пам'ять про мене тебе не лишала. Прощати мене? За що? І ти не хочеш пробачити. Я біль тане від самого себе, але нею З собою одним я поділитися смію. Вибачити мене? О, є за що, але не можеш. Ах, якби волею доль моєї ти стала, то світ перетворити моїх сил дістало б.