правда

Я не хвилювався — я перебував у ньому.

Гола, я пахну інакше — мускусно, пряно, сексуально. Від Джейка пахне інакше - димом і чимось солодкуватим. Мабуть, життям.

Відьми майже нічого не бояться, пояснювала міс Тік, але найдосвідченіші і наймогутніші, хоч і не говорять про це вголос, бояться того, що вони називають«звернутися до зла». Занадто легко дозволити собі одну-другу маленьку жорстоку витівку тільки тому, що в тебе є сила, а в інших її немає ; дуже легко почати думати, що люди навколо мало що означають; дуже легко вирішити, що уявлення про добро і зло поширюються на будь-кого, тільки не на тебе. Але варто піти цією доріжкою, і скінчиш свої дні одна в пряничному будиночку, мерзотно хихикаючи, пускаючи слини і вирощуючи бородавки на носі.

— Яр, ну давай вже накотимо, ну? - Ти ще куди? Тобі б тільки нажертись! — Бачу, не готовий. Зрозумів!

Все заради грошей. Кожен заробляє життя, чим може.

— Я хотіла б почистити зуби. - Звичайно. Аксесуари вже перед вами. Березові гілочки, мелена сіль та свіжий шматок крейди.

Вітер - він уже напевно нам друг, - подумав він, а потім додав: - Втім, не завжди. І величезне море - воно також повне і наших друзів, і наших ворогів.

До проблеми правди відносяться, крім самої правди, і неминучі питання: — кому і як її говорити, тобто правда включає і своє сприйняття. Перш ніж говорити, варто подумати, як правда буде сприйнята.

Величезному начальнику личить великі провали.

Настя миє руки. Вона миє їх у раковині. Антон дивиться: тільки здається, що Настя миє руки у раковині! Насправді вона миє їх у річці, що за будинком, через водопровідну трубу. І ось він бачить, як піврічки стало коричнево від бруду, а Настя все миє, вже повністю Кама стала коричнева, потім Волга стала коричневою, а там і Каспійське море почорніло.