правда

Порочність - це міф, створений людьми доброзичливими, коли їм потрібно було пояснити, чому ж інші з нас бувають так дивно привабливі.

– Я хочу подати заявку на капітана команди. – Вже надто пізно, я ж сказав: до кінця дня. – Але ж Ви не сказали, що до кінця навчального дня. - Гей. Чому ти передумав? - Я потримав за руку хлопця. - Розумію. Дуже розумію.

Тільки дурні опускають руки після першої невдачі.

Скільки людей займається своєю улюбленою справою? Скільки людей насправді щасливі, задоволені та перебувають у душевній рівновазі? Реально одиниці. Хіба це саме по собі не є глибоким спростуванням божевілля, яке ми називаємо«життя»?

Зрештою, якщо ти виставляєш свого супротивника дурнем, ти втрачаєш всякого виправдання для того, щоб витрачати на нього час і гроші.

Що хорошого в егоїстах? Вони не обговорюють інших людей.

У кожної людини свої зірки. Одним – тим, хто мандрує, вони вказують шлях. Для інших це просто вогники.

Розум – це шалена мавпа, що мчить до прірви. Причому думка про те, що розум – це шалена мавпа, що мчить до прірви, є не що інше, як кокетлива спроба шаленої мавпи поправити зачіску на шляху до урвища.

— Честь змусила тебе піти і честь повернула тебе назад. - Мої друзі повернули мене. — Я не сказав, що то була твоя честь.

Сховай за високим парканом дівчинку - Викраду разом із парканом.