правда

Мій стан, який деякі критики характеризували як«лірично-іронічну веселість», що приховує«гаряче серце», насправді було не чим іншим, як холодним розпачом, з яким я перетворювався на маріонетку; втім, погано бувало, коли я втрачав нитку і ставав самим собою.

У її житті настав поворотний момент. Вона перестала вірити, що можна поліпшити ситуацію, написавши про неї вірш.

Іноді я дивлюся на вулицю і думаю, як багато інших людей бачили цей сніг раніше. Або думаю, як багато людей уже читали ці книжки. Або слухали ці пісні. Мені цікаво, що вони відчувають цього вечора.

- Я сплю? - Ні. — Так і знав... Уві сні був би ром.

— Дорога ще попереду довга, — зауважив Гендальф. — Але ж це дорога додому.

Не можна змусити себе відчувати те, чого немає. Але можна змусити себе вчинити правильно, незважаючи на почуття.

Не можна, матінко, без гріха: у світі живемо.

Коли один день схожий на інший, люди перестають помічати те хороше, що відбувається в житті кожного дня після сходу сонця.

— Якби ви стояли в переповненому рятувальному човні, а тонучі, для яких не залишилося місця, хапалися б за борти, через що човен міг би перевернутися, ви обрубували б їм руки. Правда? - Боюся, що так. Якби не було іншого порятунку. - У цьому різниця між нами.

Дипломати... найкращий дипломат – це заряджена фазерна батарея.