Хобіт, або Туди і назад

Пригоди - це не розважальна прогулянка в сяючий травневий день.

— Сподіваюся, ви не підете до вечері? — запитав Більбо ввічливо своїм ненаполегливим тоном. - Ні в якому разі! - відповів Торін. — Ми і після вечері не підемо.

Більбо раптово зрозумів, як це жити в безпросвітній темряві, без надії на кращу частку. Навколо камінь і темрява, вогка вогкість… Тут не тільки зашипиш, тут завиєш. Це співчуття було схоже на осяяння.

Хто шукає той завжди знайде. Але зважте, знаходиш зазвичай не те, що шукав.

Темні справи треба робити у темряві.

Ваша колискова розбудила б і п'яного гобліна!

— Дорога ще попереду довга, — зауважив Гендальф. — Але ж це дорога додому.

Потрібно ж, яка це сумна штука – перемога…

— Доброго ранку, — привітався Більбо. Адже ранок і справді було добрішим — сяяло сонце, на дворі зеленіла трава. — І що це означає? Чи бажаєш ти доброго ранку мені чи хочеш сказати, що воно було добрим до моєї появи? Або натякаєш, що в тебе все гаразд і ти не проти побалакати? — І те, й інше, і третє, — озвався Більбо.

Дивна річ: про те, що добре, про дні, які провів приємно, розповідається скоро, і слухати про них не так вже й цікаво. А ось про те, що неприємно, що викликає страх або огиду, розповіді виходять довгими та захоплюючими. Інший варіант: Як не дивно, про дні безтурботного спокою і відпочинку, про приємне проведення часу - словом, про все хороше нудно розповідати і нудно слухати ; ось якщо відбувається щось неприємне або погане, з цього можна згаяти відмінну історію, яку завжди прийматимуть на«ура».