правда

— Ви вступили до армії, пане! Ви повинні коритися наказам! — Так, але я не пригадаю, щоб мені наказували не думати.

Пробачимо гарячці юних років І юний жар і юне марення!

Якщо людина хоче сама керувати своїм життям, то повинна вміти справлятися сама зі своїми проблемами.

Зло зело тихо літати не може!

Воїни! Виходь грати – ай!

Болото завжди ненавидить гору. І що вище гора, то більше дратує болото.

Я приміряла на себе ситуацію, ситуація не лізла. Пора худнути.

Деякі свідомо вибирають таку долю: вони, як шалені, прагнуть, щоб вид за вікном змінювався щотижня, щомісяця, щороку, але з віком починають усвідомлювати, що лише колекціонують нікчемні дороги і непотрібні міста, не більш ґрунтовні, ніж кіношні декорації. і проводжають очима людей-манекенів, які миготять у вітринах за вікном повільного нічного поїзда.

Не будемо, однак, надто спокушатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона мститься. Кожна з цих перемог має, щоправда, насамперед ті наслідки, куди ми розраховували, але у другу і третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки, які часто знищують значення перших.

Найкращий спосіб не шкодувати про щось – постаратися це забути.