правда

Усім нам властиві промахи, про які ми згодом шкодуємо.

У суфіксах — ан, — ян, що утворюють іменники прикметників, пишеться одне«н»... Та що ж це за правила такі, де на кожне правило купа винятків?! Ось чому всі прикметники пишуться з одного«н», а«олов'яний»,«скляний»,«дерев'яний» із двома? У них що, блат у Міністерстві освіти?

- Сифіліс. У вас у всіх сифіліс. — Він застудився, та й годі. — Ні, вам потрібне лікування, інтенсивне лікування тут, у лікарні, зараз. — Та в мене турбот повний рота. Може, дасте нам чогось? — Я можу дати вам лопату, щоб ви викопали три маленькі могили.

Людська історія була б надто дурною штукою без духу, який внесли до неї безсилі.

— Коли я бачив тебе востаннє? - Два тижні тому. — Та я не про те. До цього. — П'ять років тому… Тоді я була напівголодною та зовсім розгубленою. - А тепер? — Тепер я теж голодна, але сповнена рішучості.

Та гаразд! Ти не можеш прийти сюди з такою задоволеною пикою і нічого мені не розповідати!

Ідеальний чоловік – це чоловік, який вважає, що у нього ідеальна дружина.

Можна піти на компроміс, це дрібниця... тільки потім легше зробити те саме вдруге, і дуже скоро все стає компромісом, бо це стало нормою.

Люди шукають не істину, а ілюзію, з якою вони можуть жити.

Можна жити в бочці, як Діоген, а в голові тримати Всесвіт.