правда

Якщо все життя стежити за тим, що подумають про тебе інші, чи можна забути, хто ти насправді? А якщо обличчя, яке ти показуєш світові, перетворилося на маску... під якою нічого не лишиться?

Мої книги про руйнування однієї форми ідентичності — заснованої на комфорті чи зовнішності чи освіті — та створення іншої. Ви повинні знищити існуючу форму, щоб відкрити найкращу.

Прощайте ваших ворогів, але не забувайте їх імена. (Прощай своїх ворогів, але ніколи не забувай їх імена)

Проходить запал юнацьких років; настає вік змужніла, вік обдуманості, зрілого міркування, досвіду та смиренності бурхливих поривів уяви та почуттів. Тепер не будує людина мрійливих планів, не рветься на неможливі подвиги, не прагне охопити собою весь світ. Ні, обережно і пильно оглядається він навколо себе, довго думає над своїм рішенням; хоче йти вперед, але не стрибками, а твердою, повільною ходою.

Я як подумаю про нього, так соски твердніють! (При одній думці про нього у мене соски встають дибки.)

Бог християн – це батько, який надзвичайно дорожить своїми яблуками та дуже мало – своїми дітьми.

Ви знаєте, у мене є двоюрідний брат, його звуть Ральф. Він завжди робив усе краще, ніж будь-хто. Думав краще. Говорив краще. Навчався краще. Що не візьми — Ральф усе робив краще за інших. Ральф завжди був найкращим. Я назавжди запам'ятаю його... Він був таким ідеальним, що іноді хотів просто вбити його.

Напевно, існує і якийсь невивчений поки що«інстинкт городянина»: якщо можеш орієнтуватися в одному великому місті, у тебе не буде особливих проблем з іншими мегаполісами.

О-о, тепленька пішла!

Подивися на мене, ось він я геній, який не залишить після себе нічого!